(044) 362-30-59
,
(067) 917-77-46

Сенліс і Анна Ярославна

418977_130419577164214_1197843386_n.jpgСенліс - місто, яке береже пам'ять про доньку Великого князя Київської Русі Ярослава Мудрого - Анну, королеву Франції. Обставини так склалися, що рік тому вдалося побувати в цьому цікавому місті.
Разом з моїми товаришами я у червні 2011 потрапив по справах до Парижу. Часу було вдосталь, тому вирішили побувати в Сенлісі, а прибувши туди (30 км. від Парижу), залишилися у готелі до наступного дня.
Сенліс, це чарівна казка Х - ХІІ столітть, яка застигла у будівлях того часу. Важко уявити, що собор Х-го століття може функціюнувати за наші часи, а в будівлях XIII - XVстоліть ще й досі мешкають люди.
Романський стиль архітектурних споруд з більш пізньою готикою, втіленні в центральному єпіськопському соборі - це дивовижний ансамбль. Сенліс!.. Сенліс!.. Цей райський куток, був однією з резиденцій королівського подружжя Франції. За тих часів він потопав у лісах повних дичини та був найулюбленішем місцем королівського полювання.
Розташований ближче від Парижу ніж Орлеан, Сенліс став колись для королеви Анни рідним містом. Тут минули її роки як королеви Франції, тут вона вдруге покохала, після смерті Генриха І, одну з найвпливовіших осіб Франції, нащадка Карла Великого - графа Рауля ІІІ (Великого) де Крепі, де Валуа, де Вексена. Замок Монтід'є, резиденцію її другого чоловіка - було видно з собору Святого Фрамбурга. Не багато міст, таких як Санліс збереглося до нашого часу. Майже, в первозданному вигляді, він залишив нащадкам свою архітектуру. Та головне, те, що ці архітектурни пам'ятки з сивої давнини, є німими свідками життевого шляху нашої пращурки Анни Ярославни, яка є пращуром, майже усіх королівських династій Європі: Капетингів, Валуа, Бурбонів та 4-го Орлеанського дому, з 1830 року - Королівського Дому.
Перше, що зацікавило - це центральна частина міста, саме аббатство Святого Вінсента та пам'ятник королеві Анні, відкритий у 2005 році.
Здалеку видно величезну споруду - готичний собор, біля якого знаходилась ще одна церква, менша за розмірами. По вузеньким вулочкам з будівлями на яких почеплено таблички з написами: «ХІ, ХІІ...», та інші століття, ми потрапили .на невелику площу. Собор не припиняє працювати і за наші часи, але багато втратив статуй святих за часи Французької революції. Химери дивились на нас з височини споруди, та велика кількість птахів гніздились за давно небачившими скла віконцами. Скрізь - велич та запустіння. Та, чесно кажучи, не за цим ми прийшли. Ліворуч собору, метрів за 200 - ми побачили ще один собор, саме він був нашою метою.
Побудований у 993 році за кошти королеви Аделаіди, доньки засновника королевської династії Капетингів Гуго Капета, він - єдиний з соборів часів королеви Анни. В ньому вона молилась та приймала участь у церковному служінні. Відчути час, ходити стежками та сходами, якими ходила вона - нечуване відчуття. Маючи певні проблеми з дітонародженням, королева Анна дала обітницю Богу, що при народженні нащадка королівського престолу побудує монастир.
936435_130418947164277_777788198_n.jpgНародивши сина Пилипа (Філіппа) в 1054 (1952?) році, майбутнього короля Франції, вона збудувала монастир на місті старої, напівзруйнованої каплички Св. Вінсента. Збудувала вже після смерті чоловіка, бо Генріх І Французький, зайнятий війнами, насамперед, війнами зі своїм васалом, герцогом Норманським, майбутнім королем Англії Вільгельмом Завойовником, чинив опір будівлі, бо невистачало коштів. Присвячене Богородиці абатство, кілька разів горіло в пожежах революцій, але збереглося. Саме там, в однієї з ніш, ми з далеку побачили статую королеви Анни. Увійти в абатство не змогли: воно було зачинене і потребував особистий дозвіл, але ми побачили те що хотіли. Анна зображена з собором в руці, як фундаторка жіночого аббатства. Не дуже велика церква Богородиці, поруч з нею - капличка св. Вінсента, ще одна невеличка церква у готичному стилі, побудована вже у XIV столітті, та будівлі в яких вешкали монахині. Саме в цьому аббатстві свій час, досить тривалий, мешкала Анна Київська, тут знаходилась її відома бібліотека з кодексами, та книжками написаними рунічним письмом. В час Великої французської революції вони до Росії і тривалий час зберігались у приватних бібліотеках. Потім у императорських державних. Вже після октябрського перевороту потрапили до Київа, потім до Калуги де слід загубився наприкинці 70-х років.
Ми дивились на споруди, які дихали історією і різні почуття володіли нами. Не все вічне, та пам'ть про людей, які будували історію людства - завжди з нами.
Гордість за предків, спадкоємцями яких є наш багатостражджалий український народ; народ, який багато разів робили спробу знищити «старші брати» - хотіли, та не змогли; народ: історію якого переписувала, поливаючи брудом та наклепами; народ який збагатив культуру не тільки Росії а і багаттьох країн світу - цей народ нездоланний.

Дуже нас втішили слова, однієї француженки, коли ми вирішили відвідати сучасний пам'ятник королеві Анні, відкритий у Сенлісі. Запитали тамтешню жінку:
- Як потрапити до статуї Королеви Анни?
Француженка трохи подумавши перепитала:
- Анни де Кієв? - На наш стверджуючий ківок, довела нас аж до парку де його поставлено. Чесно кажучи, ми не очікували побачити такий монумент нашій улюблениці. Його встановлено за 7 років тому (2005) до нашого відвідування Сенлісу. На відкритті пам'ятника Королеви Анни були присутні Президенти Франції та України Жак Ширак, Віктор Ющенко та представники Королівського Дому - граф Робер Паризький, його оточення і Шарль Філіпп Орлеанський.
Дивлячись на статую королеви Анни, вражаєшся прозорістю бачення ідеї створення самого памятника та майстерностью його втілення в бронзу. Не дуже висока статуя, щось біля 2,5 метрів надала нам образ жінки, особливої, дивовижної краси. Слава про красу принцеси Анни з далекої Гардарики дійшла до вдівця Генриха І, про це свідчать аннали історії. І перед нами стояла ця горделива, волелюбна статтєва фігура. Але гордість, це як особистість королеви, яку не треба рівняти з дурною пихатісттю. Історія свідчить про велику, щиру, доброзичливу та розумну красуню, здатну на самопожертву заради родини та країни. Королева Анна, як свідчить часопис, володіла нечуваними материнськими почуттями, які особливо в той час, не були притаманні жінкам Середньовіччя. Мабудь Господь протягнув свою дісницю над нею, нашою принцесою Анною, улюбленою донькою Великого князя Київського - Ярослава Мудрого.
Життєва повість твориться, добавляючи кожен день по сторінці, та є життя, яке приділенне судьбою заране. Воно як коло рівне з усіх сторін і до нього нічого добавити, але йому бути предвісником майбутнього, йому дарувати нове життя сповнене нечуваною єнергією, йому дарувати мир та злагоду в серцях майбутніх поколінь поєднуючи їх в одне ціле. Таких людей небагато, але вони назавжди в серцях і пам'яті народів та в цілому - людства. В наших серцях, це наш предок і донька свого народу в одній особі - Анна Ярославна - королева французька.

(автор Едуард Лощицький)